Від Стародавньої Греції до наших днів існує прагнення зрозуміти, оцінити, критикувати та покращити моральну поведінку та поведінку людей у суспільстві. Ця людська наполегливість завжди мала спільну мету: встановити кращий спосіб життя для всіх нас – суспільства. Це те, що ми називаємо «етикою».
Визначаючи, що є етичним, а що ні, ми встановлюємо стандарти поведінки, які стають звичками, традиціями і навіть кодексами та законами. Щоб забезпечити дотримання цих моделей поведінки всіма, багато організацій створили так звані програми етики та дотримання вимог. У Бразилії деякі державні установи навіть дали їм більш повну назву: програми доброчесності.
Цей прогрес відбувся значною мірою за рахунок корупційних скандалів, які переслідували переважно Сполучені Штати, починаючи з 2000 року зі справи Enron, а згодом торкнулися великих європейських компаній, перш ніж досягли Бразилії з операціями Mensalão та Lava Jato.
Результати цих розслідувань були досить схожими: компанії сплатили надзвичайно великі штрафи, керівників, партнерів і навіть членів рад директорів звільнили, притягнули до відповідальності та ув'язнили, не кажучи вже про незмірну шкоду, завдану їхньому іміджу та репутації, що навічно закарбувалося в книгах, статтях, газетах, фільмах та інших засобах масової інформації. Навіть якщо компанії, що брали участь у розслідуванні, змінили свою назву/корпоративну назву та адресу, їх завжди пам'ятатимуть за події, що відбулися. Цифрова пам'ять не прощає; вона вічна.
З позитивного боку, ці великі корпорації були змушені запровадити так звані програми етики та дотримання вимог (або доброчесності). Ці програми передбачали застосування різних елементів, таких як впровадження внутрішнього контролю та постійне навчання з питань етики, законів, кодексів та стандартів поведінки, яких очікує суспільство в цілому. Окрім забезпечення ефективності договірних та правових зобов'язань між усіма пов'язаними сторонами, для забезпечення найвищого стандарту доброчесності були впроваджені додаткові елементи, такі як постійне управління антикорупційними ризиками, процеси уникнення конфлікту інтересів, аудити, незалежні канали викриття порушень та постійні розслідування.
З іншого боку, не все так гладко! Ті, кого торкнулися ці процеси, відреагували, і, як і в Італії під час операції «чисті руки», ті, хто брав участь в операції «Лава Жато», зазнали невдачі. Незважаючи на прогрес у напрямку більш етичних стандартів поведінки, останніми роками ми спостерігаємо пом’якшення процесу покарання та нові слідчі ініціативи. Керівникам та політичним діячам покарання були зменшені або навіть скасовані, так само як прокурори зазнавали переслідувань та/або залишали прокуратуру.
На додаток до цієї розповіді, нещодавні рішення нового американського уряду також сприяли послабленню боротьби з корупцією. За рішенням американського президента, один з найважливіших законів, що активізував розслідування щодо корупції в уряді в усьому світі, Закон про корупційну практику за кордоном (FCPA), отримав запит на призупинення його дії разом із вказівкою Міністерству юстиції США припинити розслідування проти компаній та фізичних осіб.
Крім того, через вищезазначене, ми спостерігаємо поширення ситуації, коли багато компаній перестають серйозно ставитися до програм доброчесності. Ми бачили кілька компаній з програмами доброчесності, які є абсолютно неефективними, просто для того, щоб компанія сказала, що щось має, або навіть просто брала участь у тендерах, але на практиці у неї нічого немає. Або ж, знову ж таки, інтеграція доброчесності в юридичний відділ, а також юніоризація керівництва з доброчесності, щоб служити лише комерційним інтересам компаній. Компанії не хочуть, щоб за столом переговорів була особа, відповідальна за доброчесність, а радше хтось, хто просто «виконує накази».
Вплив цієї невдачі на програми корпоративної доброчесності та ступінь її впливу досі невідомі. Вартові цих програм, відомі як «офіцери з дотримання вимог» або керівники з дотримання вимог, приголомшені, і багато хто називає нинішні часи складними або навіть «дивними». Крім того, підтримка з боку вищого керівництва справді ослабла. Наче цієї невдачі було недостатньо, ми також спостерігаємо нападки на низку інших програм, які також стосуються етики життя, таких як скасування програм різноманітності та інклюзії або програм сталого розвитку, таких як ESG.
За такого сценарію виникають сумніви, невизначеність та страх регресу. Спочатку можливо, що деякі компанії швидко приймуть нову тенденцію шляхом реорганізації, юніоризації або навіть скорочення таких програм етики та комплаєнсу, чітко демонструючи, що вони діяли не з принципу чи цінностей, а виключно з обов'язку.
Однак інші повинні підтримувати певний стандарт, оскільки вони усвідомили, що програма доброчесності виходить далеко за рамки простого дотримання законів. Компанія з найвищими стандартами поведінки має багато переваг; окрім репутації та іміджу, вся її екосистема постачальників, партнерів, клієнтів і особливо співробітників прагне кращого, більш етичного способу життя. У такому середовищі доброчесності стосунки міцніші та прозоріші, результати більш солідні, і, безсумнівно, кожен хоче бачити успіх цієї компанії.
А для тих, хто не вірить в етику, дотримання вимог чи чесність, тих, хто вірить лише в заробляння грошей та виживання найсильніших, необхідне нагадування:
По-перше, кожен рух циклічний; все, що йде, також повертається. Сьогодні ми переживаємо атаку на етичні принципи, концепції, які вже були зрозумілі, оцінені, вдосконалені та перевірені. Більше не потрібно доводити, що корупція шкідлива для соціального благополуччя всіх. Тому будьте обережні, цей маятник повернеться. Особливо, коли знову почнуть виникати нові та більші скандали з державною та приватною корупцією. Суспільство втомилося бути обманутим.
По-друге, третій закон Ньютона не потребує подальших доказів: кожна дія має рівну та протилежну реакцію. Ця спроба зруйнувати прогрес, досягнутий на благо суспільства, породила опір, який незабаром стане контрсилою. Прокурори, судді, керівники з питань комплаєнсу, захисники етики та сталого розвитку, радники та інші не стоять на місці; вони розмірковують, навіть неохоче, у пошуках рішення, яке з'явиться. Як то кажуть: «Якщо ви вважаєте, що комплаєнс — це погано, спробуйте не дотримуватися». На жаль, багато компаній йдуть на цей ризик. Вони підкинули монету і сподіваються, що вона не впаде на землю.
По-третє, ті, хто був свідком і пережив скандали з незліченними державними та приватними компаніями, замішаними в корупцію, заарештованими та засудженими людьми, зруйнованими підприємствами та сім'ями, а також заплямованою репутацією, знають, що послаблення всіх цих програм пов'язане з величезним ризиком. Для тих компаній, які цінують належне управління, та для тих членів правління, яким довелося відновлюватися після катастроф, певний урок вже засвоєно, або ж через кілька років знадобиться інший.
Зрештою, для всіх, хто вважає етику принципом, а не обов'язком, це час для стійкості; не можна не сумніватися, що зерно від полови незабаром будуть розділені. А до того часу необхідно буде гребти без вітру, мати терпіння, залишатися твердим і не відступати, бо зрештою, чесність перемагає.
